[Календар подій] 19 вересня — День народження Оксани Забужко
Сьогодні, 19 вересня, святкує свій день народження Оксана Забужко — видатна українська письменниця, поетеса, есеїстка, лауреатка численних премій і нагород, зокрема Національної премії імені Тараса Шевченка.
За роки своєї діяльності письменниця встигла завоювати досить велику аудиторію.
Твори Оксани Стефанівни перекладено понад 20 мовами, вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки, а поезії покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами!
Творчість Оксани Забужко — багатогранна. Когось вона зачаровує, когось обурює. Однак ніхто не залишається байдужим… Проза Оксани Забужко — це зовсім не дамський роман у звичній слізно-сентиментальній оправі великого кохання. Авторку цікавить жінка як феномен, з усім її внутрішнім світом та особливостями рефлексій на зовнішній світ. У більшості творів Оксани Забужко можна простежити зацікавлення письменниці проблемами статі, а також побачити в динаміці характерів її героїнь зміни в ментальному житті нації.
Першого вірша Оксана написала в п’ять років, а її перша збірка поезій «Травневий іній» вийшла у 1985 році, а далі вийшли друком «Диригент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Kingdom of Fallen Statues» (1996), «Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005), «Вірші: 1980-2013» (2013).
Поезія Оксани Забужко якісно нове явище в українській літературі – глибоко медитативна, просякнута внутрішнім, глибинним, нерідко астральним світлом.
Серед прозових творів письменниці найпопулярнішими є: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Сестро, сестро» (2003), «Музей покинутих Секретів» (2009). «Тут могла б бути ваша реклама» (2014).
Проза Оксани Забужко – приклад фрагментів письменницької біографії, в яких авторка вигадує, дописує власне життя, робить спробу подолання часу, що відходить, спробу повернутися у власне дитинство, ніби прожити життя знову. Це твори умовно автобіографічні. В доробку письменниці є філософсько-літературознавчі праці: «Дві культури» (1990), «Шевченків міф України» (1997), «Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992), «Вибране листування на тлі доби 1992-2002» (у співавторстві з Юрієм Шевельовим) (2011).
Широко відомі й публіцистичні твори письменниці, такі як «Хроніки від Фортінбраса» (1999), «З мапи книг і людей» (2012), «Український палімпсест, Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською» (2014), «І знов я влізаю в танк» (2016р).
За роки своєї діяльності письменниця встигла завоювати досить велику аудиторію.
Твори Оксани Стефанівни перекладено понад 20 мовами, вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки, а поезії покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами!
Творчість Оксани Забужко — багатогранна. Когось вона зачаровує, когось обурює. Однак ніхто не залишається байдужим… Проза Оксани Забужко — це зовсім не дамський роман у звичній слізно-сентиментальній оправі великого кохання. Авторку цікавить жінка як феномен, з усім її внутрішнім світом та особливостями рефлексій на зовнішній світ. У більшості творів Оксани Забужко можна простежити зацікавлення письменниці проблемами статі, а також побачити в динаміці характерів її героїнь зміни в ментальному житті нації.
Першого вірша Оксана написала в п’ять років, а її перша збірка поезій «Травневий іній» вийшла у 1985 році, а далі вийшли друком «Диригент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Kingdom of Fallen Statues» (1996), «Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005), «Вірші: 1980-2013» (2013).
Поезія Оксани Забужко якісно нове явище в українській літературі – глибоко медитативна, просякнута внутрішнім, глибинним, нерідко астральним світлом.
Серед прозових творів письменниці найпопулярнішими є: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Сестро, сестро» (2003), «Музей покинутих Секретів» (2009). «Тут могла б бути ваша реклама» (2014).
Проза Оксани Забужко – приклад фрагментів письменницької біографії, в яких авторка вигадує, дописує власне життя, робить спробу подолання часу, що відходить, спробу повернутися у власне дитинство, ніби прожити життя знову. Це твори умовно автобіографічні. В доробку письменниці є філософсько-літературознавчі праці: «Дві культури» (1990), «Шевченків міф України» (1997), «Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992), «Вибране листування на тлі доби 1992-2002» (у співавторстві з Юрієм Шевельовим) (2011).
Широко відомі й публіцистичні твори письменниці, такі як «Хроніки від Фортінбраса» (1999), «З мапи книг і людей» (2012), «Український палімпсест, Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською» (2014), «І знов я влізаю в танк» (2016р).
Коментарі
Дописати коментар